Секс у великому місті 2, Sex and the City 2, 2010

Взагалі-то, я не збиралася дивитися цей фільм. Але коли я хворію, то мушу дивитися щось позитивне, жіноче і не надто обтяжуюче мозок.  "Секс у великому місті 2" - ідеально підходить.

Події відбуваються через 2 роки після того, що ми могли спостерігати у першій частині. Саманта, яка зараз бореться із менопаузою, отримує ділову пропозицію в Абу Дабі. Звичайно, що вона вирішує на халявний відпочинок взяти своїх подруг. 

Це стає порятунком від сірих буднів для Кері, яка бореться із одноманітністю сімейного життя; Шарлотти, у якої нерви на межі через її двох чарівних діток; Міранди, яка саме звільнилася.

Все. Більше сюжету, як такого немає. Здається, що пляжний відпочинок рядових представниць офісного планктону міг би стати основою для більш захоплюючої розповіді.

Ну, так, тут є розкішний готель і купа лахів, 90 % з яких, як на мене, просто позбавлений смаку випендрьож. І нехай мене модниці і шопоголічки закидають туфлями.

Світ, показаний творцями фільму, на мій погляд може сподобатися лише окремим представницям прекрасної статі і геям.

"Бла-бла-бла - скажете Ви, - сказала б щось оригінальніше. Хіба не зрозуміло, що фільм не вартий уваги? Просто міс Очевидність". Мдя, і, мабуть, будете праві. Хоча від себе додам, що, можливо, я старію (тьху-тьху-тьху), але те, що у фільмі було представлене, як сексуальне, - як на мене - вульгарне. Особливо, поведінка і образ Саманти.

Суб'єктивне враження: 2 +/ 5

Резюме: для шопоголіків і для таких хворих, як я, сьогодні. :) 

Тор, Thor, 2011

Навіть не сподівалася, що отримаю стільки задоволення, коли сідала вчора за перегляд стрічки "Тор"...

Сюжет надзвичайно простий: на далекій планеті Асгарді живуть ті, кого вікінги свого часу назвали богами. Син Одіна Тор готується сісти на престол. Але якщо сили в нього багатенько, то розуму і мудрості - обернено пропорційно. Його нахабство і самовпевненість можуть коштувати миру з давніми ворогами Асгарду. Тоді Одін, як справжній люблячий батько, вирішує провчити неслухняного синочка - перебуванням на нашій грішній Землі в якості простого смертного.

Тут Тор, звичайно, "сильно швидко" помудрішає, закохається, щоб потім порятувати світ.

Фільм просто чудесний! Саме таким має бути кіноепос. Є тут трішки гумору, трішки моралі, дуже багато героїзму і привабливий візуальний ряд.

Щодо виконавця головної ролі, то тут чоловікам потрібно затуляти вуха, бо я вже чую голосний захопливий дівчачий писк. За гороскопом - Лев - виконавець ролі Тора Кріс Хемсворт - носить розкішну гриву, звабливо посміхається очима і має тіло справжнього бога славетних вікінгів.

Приємно також, що на цей раз американці не було банальні у створенні злого персонажу. Це не Маніяк-Психопат, який хоче знищити все людство, "бо я бяка". Ні, зло тут більш адекватне, має зрозумілі кожному мотиви. Що не може не тішити.

Дуже несподівано для америкосів.

Суб'єктивне враження: 5/5 (і хай мене поб'ють інтелектуали-збоченці).

Резюме: чудовий фільм для відпочинку, і дуже ДОБРИЙ!

Гра престолів, Game of Thrones, 2011

Нещодавно переглянула весь перший сезон серіалу "Гра престолів". Довгий час відкладала знайомство з ним, тому що я, м'яко кажучи, не великий любитель фентезі. Хобіт - герой не мого роману :)

На щастя, в цьому серіалі достатньо фантастичного, але казкового майже немає. В будь-якому разі це не дитяче кіно.

"Гра престолів" - це екранізація циклу американського письменника Джорджа Реймонда Річарда Мартіна, що має назву "Пісня льоду і вогню". Перший сезон охоплює перший том саги.

В принципі, назва виправдовує себе - глядач, чи то читач, впродовж всього перегляду / читання відстежує боротьбу за трон у вигаданому, стилізованому під наше середньовіччя, світі. Одночасно знайомиться із багатьма-багатьма героями. І якщо у фільмі глядачу показали основних персонажів, то читачу не позаздриш. Надихнувшись серіалом, я взяла до рук книгу (відразу другу частину, щоб дізнатися "а що було далі", "Битва королів". Щоб якось розбіратися у численних героях, я почала їх записувати. Таким чином, не дочитавши до кінця, я отримала список із близько 190 осіб :))

На мій погляд, це головна проблема книги. Коли надто багато героїв, лишається надто мало простору, щоб повністю розкрити психологічні особливості характерів персонажів. А це та нямка - що мені завжди важлива. Втім сказати, що герої вийшли картонними, теж не можна. Це вже вірне і для серіалу, і для книги.

Якщо Ви "підсядете" на цю сагу, то безсумнівно матимете своїх улюбленців. Тому що, світ, створений Джорджом Мартіном, дійсно, захоплює.

Серед чи не єдиних скарг на серіал, що я чула і читала, - це наявність великої кількості майже відвертої еротики. Це так. Як на мене досягти натуралізму і реалістичності можна було б і з половиною, чи навіть третиною еротики.

В той час, як еротики, дуже багато, по справжньому, любовних ліній бракує. Історія заміжжя Дайнеріс не переконлива з точки зору кохання. Якось все на рівні нижчих чакр...

В цілому, чудесний підбір акторів. Особливо вдалі образи були створені мужнім Шоном Біном (Нед Старк), карликом Пітером Дінклейджем, і маленькою Мейсі Уільямс (Ар'я). Єдине, - дратувала дружина Неда Старка - Кейтелін у виконанні Мішель Фейрлі. Якась вона старувата і нервова, як на мій погляд. Шкода, що не лишилася у проекті на цю роль Дженніфер Ель, яку всі дівчатка пам'ятають по найкращій екранізації всіх часів і народів "Гордості і упередження" 1995 року (а також згадаємо "Король говорить" (2011) і "Смак сонячного світла" (1999), які є в моїх рецензіях).

Втім серіал Вам може не сподобатися, якщо у Вас стійка алергія на мечі, середньовіччя, і все, що з ним пов'язано.

Суб'єктивне враження: 5/5.

Резюме: шанувальникам Джорджа Мартіна, фентезі, середньовіччя, і якісних серіалів, в цілому.

Далеко по сусідству, Quartier lointain, 2010

Я зізнаюся у страшенному гріху: я дитя Голівуду. Я не люблю європейського кіно. Тим більше - бррр-рр - французького.

За невеликим виключенням.

Але фільм "Далеко по сусідству" мені сподобався.

День у старіючого художника Томаса почався буденно. Глядачу дають зрозуміти, що у головного героя давно пропав смак до життя. Навіть його остання робота - збірка коміксів, була опублікована два роки тому.

Сідаючи в поїзд, Томас переплутує квитки і їде у місто свого дитинства. Там містичним чином він попадає в минуле. Йому знову 14 і лишилося тільки кілька днів до того, як його батько назавжди покине сім'ю.

Чи здатна людина змінити щось у житті, навіть повернувшись в минуле?....

Але це аж ніяк не містично-фантастичний фільм в дусі "Ефекту метелика". Це психологічна драма про кризу середнього віку. Розповідь про те, як чоловік осмислює причину втечі свого батька із сім'ї. І мені дуже імпонує, що розуміння і вибачення прийшло до Томаса. І мене засмучує те, що творці фільму не знаходять позитивного виходу для кризи...

Взагалі, на мій скромний погляд, песимістична констатація "як все погано в цьому світі" більше відповідає духу ХХ століття. Якщо люди хочуть мати майбутнє, то інтелектуальне мистецтво, в тому числі кіно, має вирватися із драматично-фаталістичного настрою ХХ століття.

Це у мене така ідейна претензія до фільму. :)

Але фільм хороший. 

Потішили актори. Просто геніально зіграв молодий 15-річний актор Лео Легран. Також приємно було бачити дуже жіночну Олександру Марію Лару. Вона мені сподобалася ще в "Докторі Живаго" (Тоня). Там вона була для мене набагато цікавіша і привабливіша за Кіру Найтлі....

Суб'єктивна оцінка: 4 +/5.

Резюме: для пошановувачів сумних  європейських драм .

Падаючі небеса, Falling Skies, 2011

Історія із прісним "Кораблем" мене нічого не навчила і в пошуках постапокаліптики я вийшла на серіал "Падаючі небеса". Може, зіграла й ностальгія, бо один з моїх улюблених серіалів "Візитери" - закрили. :(

Цей пост про те, чому після перегляду двох серій, я не буду більше дивитися це мило про інопланетян.

1. Дія починається в уже завойованому інопланетянами світі. Це провал номер один. Не знаю, як хто, а я найбільше люблю дивитися стадію переходу. Наприклад, як інопланетяни прилетіли, як люди дізналися (їх психологічний шок і інша нямка), як руйнувалися комунікації і усталений спосіб життя, ну, й сцени глобальних руйнувань, звичайно.

Одним словом, глядача апріорі позбавили найцікавішого. Ніби родзинки з пирога повиймали.

2. Абсолютно картонні нецікаві персонажі. Я на них подивилася і це була нелюбов з першого погляду.

3. Проблеми постапокаліптичного світу. Що нам показують, коли вже все (див. пункт 1) відбулося? Маразматичні бандитські розборки в стилі Дикого заходу, тупих військових і як один американець буде рятувати світ. Ні, даруйте, не цікаво.

Суб'єктивне враження: 2/5.

Резюме: нічого нового, нічого цікавого

Підпільна імперія, Boardwalk Empire, 2010

Написала про серіал для дівчаток, маю тепер написати і для хлопчиків. Оскільки мене потягнуло до історичного кіно, напишу про "Підпільну імперію". 

Це вже 20-30-і рр. ХХ ст. В той час, коли в Україні був неп, українізація, голодомор і репресії, у Штатах був романтичний час джазу і гангстерів. 

Свого часу я зачитувалася романами славетного Маріо П'юзо, тому легко "клюнула" на цей серіал.

Розповідь починається з 16 січня 1920 року, коли набрала сили 18 поправка до Конституції США, що забороняла продаж алкогольних напоїв. Дія відбувається у Атлантік-Сіті, яким неофіційно керує харизматичний Єнох "Накі" Томпсон. 

Загалом серіал може бути придатний для перегляду шанувальникам гангстерів, любителів поспостерігати за корупційними схемами і з'ясуванням стосунків між бандитами.

Серед очевидних недоліків серіалу - павільйонні зйомки. Дуже мало сцен на вулиці (є лише одна набережна міста), чи на природі. Хоча спроба відтворити епоху, в цілому, вдалася.

Суб'єктивне враження: 4 + / 5. 

Абатство Даунтон, Downton-Abbey, 2010

Продовжую огляд різноманітних серіалів, які я зараз переглядаю. На цей раз хочу зупинитися на дуже якісному історичному серіалі "Абатство Даунтон", англійського виробництва.

Події розгортаються у маєтку графа Грентема, де проживають окрім нього ще його дружина, три дочки і ціла купа слуг. У 1912 році, коли тоне "Титанік", спадкоємець маєтку гине. Тепер за англійським законодавством абатство Даунтон має відійти далекому родичу (симпатичному молодому адвокату Мет'ю). Глядач впродовж семи серій першого сезону має змогу спостерігати за неквапливим життям маєтку: і господарів, і слуг.

В цілому, можна сказати: саме таким має бути серіал.

Здається, ніби нічого надзвичайного не відбувається, ніхто не рятує світ. Але якість розповіді настільки висока, що в кінці сезону герої стали мені ніби рідними. Відбулося повне занурення у їх світ.

Серед безумовних переваг серіалу:

- відтворення повсякдення. Кожна дівчинка буде в екстазі від розкішних костюмів. Також цікаво спостерігати, як впроваджувалися у щоденне життя досягнення науки і техніки: електрика, телефон.

- чудесні живі персонажі. Героїв дуже багато, і господарів, і слуг, - й кожен персонаж - просто маленький шедевр у сенсі ретельно відтвореного психологічного портрету.

Я переглянула весь перший сезон, з нетерпінням очікую цієї осені продовження.  Пшановувачі серіалу зможуть дізнатися, як далі складатиметься життя героїв під час Першої світової війни.

Не сподобається цей мінішедевр тим, хто очікує інтенсивнішого розгортання подій.

Суб'єктивне враження: 5 + /5.

Резюме: блискучий серіал для дівчаток і для хлопчиків, які здатні насолоджуватися не екшеном, а психологічними нюансами.